12 листопада в Київському академічному театрі «Колесо» відбудеться прем’єра вистави «Три чарівні сили. Котигорошко» за п’єсою Надії Симчич.
Драматургиня подарувала театру «Колесо» вже дві п’єси. Першою була «Ми, Майдан», за яку у 2017 році театр отримав премію «Київська Пектораль» в номінації «За кращу камерну виставу».
За сюжетом, три горошини, три їх чарівні сили допомагають героям казки подолати зло, яке у виставі ототожнюється з Чаклункою. Вона намагається дізнатися у героїв, навіть перевтілюється в їх образи в пошуках ненависного для неї Котигорошка.
Для режисерки, заслуженої артистки України Марії Грунічевої казка для дітей «Три чарівні сили. Котигорошко» є дев’ятою постановкою в театрі «Колесо». «Вечірній Київ» розпитав Марію Грунічеву про особливості постановки.
Режисерка Марія Грунічева. Фото надане Марією Грунічевою
— Пані Маріє, розкажіть, чому вирішили звернутися саме до цього матеріалу? Як до вас потрапила п’єса?
— Знайшла її ще навесні 2022 року, коли займалася онлайн-театром. Його ми організували на початку повномасштабного вторгнення. Тоді за допомогою британського театру випустили стрім-виставу «Сон літньої ночі». Збиралися готувати ще й дитячу виставу, але тоді в Україні пішли блекаути. Ми призупинили цю справу. І відтоді у мене був цей матеріал про Котигорошка.
— На сцені театру «Колесо» нечасто показують саме дитячі вистави, тож вона дасть змогу залучити до вас наймолодшу аудиторію?
— Для дітей ми зазвичай ставили новорічні казки. Також у нас йшов «Зоряний хлопчик», була ще моя вистава, «День прильоту Ластівки, або Поцілунок Принцеси». На цей момент в нас немає казок для дітей в репертуарі, які б постійно йшли, тож ця постановка заповнить прогалину.
— Котигорошко — знаний герой народної казки. Які акценти сучасної драматургині, чи залишилось щось з народного сюжету, чи це абсолютна нова казка?
— За мотивами народної казки Надія Симчич написала свою версію «Котигорошка», де є головний герой Марко з Котигорошівки та змій. Також є чаклунка, мешканці села, в якому живе Марко.
В село разом з чаклункою прилітає змій, і вони шукають, хто може їх перемогти. Козак дає Марку три горошини, які зберіг з прадавніх часів — це народна віра, сміливість та знання, які пробуджують дух і волю нашого народу. Ми прагнемо, аби діти зрозуміли, для чого ж потрібне це єднання, про яке говорять дорослі. Коли такі поняття висвітлюються в казці, вони стають їм ближче.
У казці не використовую ніяких страшних речей. Навіть коли прилітає змій, немає лякаючих звуків. А чаклунка скоріше противна і хитра. Однак є один страшний момент, і це момент боротьби. Ми спеціально підсилили це, щоб показати, як перемагають люди та чому вони перемагають. Загалом казка смішна і мультяшна, а коли наступає час боротьби та перемоги, у нас все по-серйозному.
Олександр Кокарєв у ролі Дядько Їм Не Наїмся. Фото: театр «Колесо»
Ольга Армасар в ролі Чаклунки. Фото: театр «Колесо»
— Поділіться, які особливості художнього рішення цієї постановки?
— Ми означили, що це вистава в анімаційному стилі, тому що всі предмети, які будуть використовувати актори, перебільшені, гіперболізовані. Це великі груша, буряки, каміння. Підкреслюю, що ми надаємо дуже велику вагу матеріальним речам, але нашій силі духу не надаємо цінності.
— Яку музику використовуєте?
— Музику для нас написав чудовий композитор Ілля Чопоров, а тексти пісень — вокалістка Марина Грачова. З Іллею ми працюємо вже вдруге, він виступив композитором-аранжувальником у виставі Flower Boom, яка йде в нашому театрі. Для цієї постановки він написав чотири пісні та основну тему. Це сучасна музика, є реп, є екстремальне танго у виконанні чаклунки.
І тільки наприкінці звучить українська музика. Ми підкреслюємо, що до перемоги над змієм, власне, як такої україніки немає: символіки, вишиванок, всього, що стосується нашої національності. Люди не пам’ятають свого коріння, живуть несвідомо. І персонажі здобувають своє, національне, завдяки перемозі.
— А як щодо інтерактивності? Як взаємодіють актори з маленькими глядачами?
— Є сцени, в яких актори залучають дітей. Наприклад, коли за сюжетом дія відбувається на площі, де багато людей. І вони тягнуть палички, хто піде до дракона перший на обід. Ми це зробили так, що актори звертаються до залу: ось наш натовп, який буде тягнути палички. Потім Хвеська ходить, розповідає глядачам плітки. Весь час намагаємося тримати увагу дітей.
— Підкажіть, на який вік розрахована вистава?
— Казка для дітей від 6 до 11 років, адже в такому віці їх цікавлять казкові історії. Але якщо прийде дитина трошки старша або трошки менша, їй теж, напевно, буде цікаво. Це вистава на одну дію, її орієнтовна тривалість 80 хвилин.
Дійові особи та виконавці:
Марко з Котигорошівки — Віктор Бакунов
Чаклунка — Ольга Армасар, Ольга Васинюк
Марічка Вернидуб — Ангеліна Зубаль
Старий Козак — Арсен Бойчук, В’ячеслав Шеховцов
Дядько Їм Не Наїмся — Олександр Кокарєв
Скороход — Ростислав Фоменко
Хвеська — Олена Тертична
Коли: 12 листопада о 13:00 та 16:00
Де: Київський академічний театр «Колесо», Андріївський узвіз, 8
Вартість квитків: 200 грн.
У грудні у столичному Молодому театрі презентують бродвейський мюзикл «Кабаре». У Києві відбудеться лише 20 ексклюзивних показів всесвітньо знаної вистави.
Марія КАТАЄВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
