«Фронтовий фотограф» — так називали військові Володимира Миронюка. Він приїхав з американським паспортом і українською душею, щоб допомогти батьківщині своїх батьків, дідів та прадідів. І склав голову на одній з найнебезпечніших ділянок фронту — на місцевості, яка була видна, як на долоні й прострілювалась. Десять років в Україні були для нього роками допомоги, а також фіксування подій — від Самооборони Майдану до кадрів у окопах Донбасу під час великої війни.
Виставка «Останній бій» на 5 поверсі Українського дому.
Юрій Бутусов, головред видання «Цензор. НЕТ» розповів на відкритті експозиції фото, яких ще ніхто не бачив з доробку Володимира Миронюка, що чоловік був схожий на лицаря у старих обладунках, який намагався підтримувати воїнів, як міг на цій війні.
Танкіст ЗСУ, фото Володимира Миронюка. Фото з виставки: Борис Корпусенко
Володимиру з позивним «Джон» було 59 років. Він не міг бігати з новітньою технікою у повному спорядженні, як молодші військові. Але він був на передовій. він зустрічав їх з бою, він чергував ночами на постах, щоб хлопці могли поспати, він допомагав з усім, що було потрібно військовим. Він ніколи не знімав постановочних кадрів. Його об’єктив був, як зброя — він цілився лише там, де була небезпека.
Світлини «Джона» з передової.
Обидві діти Володимира Миронюка були зі Львівщини, воювали в УПА. Обидва були вислані радянською владою. Батьки Володимира познайомились на засланні.
Саме тому, маючи бізнес, дім у США та американський паспорт, він з братом вирушив до Києва під час Майдану і пішов далі — з хлопцями на фронт у 2014 році.
Його дуже поважали військові. Його найближчий друг, офіцер спецоперацій «Вегас» 25 вересня після бою, в якому Володимир загинув, виносив тіло «Джона» з небезпечної зони.
Люди подовгу затримуються біля кожного фото Миронюка.
Обличчя воїнів — особливі світлини з доробку Володимира Миронюка.
Володимир Миронюк, за словами журналістів, робив крупні плани війни. Він виокремлював із загального поняття «військові» — душу, очі, обличчя і долі.
Саме тому біля кожної з його світлин довго стоять і вдивляються відвідувачі фотоекспозиції — людям передається те, що переживають військові, які щосекунди ризикують життям.
Жінки на виставці вдивляються в очі жінок-військових на фото.
Олександра, донька Володимира Миронюка, відбирала з його ноутбука світлини, які були ще не опублікованими. Вона розповіла на відкритті виставки про те, що вдячна кожному, хто допоміг організувати показ світлин в Українському домі. Адже їй допомагало чимало людей — від фотографів до керівників конгрес-центру.
Обличчя військового на Донбасі.
Перші дні війни на фото Миронюка.
За словами Юрія Бутусова, Володимир Миронюк не продавав свої світлини. Він був не комерційним фотографом. Він був воїном, волонтером і фіксував лики війни. Тепер ми можемо їх побачити. Виставка працює на 5 поверсі в Українському домі.
Медсестра на фронті.
Відвідувач на виставці Володимира Миронюка.
Він розповідав, що його знімки часто розшукували рідні та близькі загиблих. Адже саме ці світлини часто були єдиними з полів боїв. Єдиними, які потім лишались і на могилах полеглих воїнів.
Якось Володимир сказав, що найкращим пам’ятником за цю війну був би обстріляний фронтовий джип на п’єдесталі. Саме такими автівками пересуваються малі мобільні групи військових.
25 вересня 2023 року загинув у бою біля села Курдюмівка. На камері зберігся його останній репортаж. Саме ці світлини і є у експозиції.
Читайте за темою:
«На фронті загинув Володимир Миронюк: він приїхав зі США робити фото українських захисників».
Ольга СКОТНІКОВА, Борис Корпусенко, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
