Сьогодні, 29 серпня, у Патріаршому соборі Воскресіння Христового УГКЦ пройшло прощання з військовим пілотом винищувача МіГ-29 Андрієм Пільщиковим з позивним «Джус».
Життя бійця 40-ї бригади обірвалось 25 серпня в небі над Житомирщиною. Тоді під час виконання бойового завдання у небі зіткнулись екіпажі двох навчально-бойових літаків L-39. Разом з Андрієм також загинули майор В’ячеслав Мінка та Сергій Проказін.
З початком великої війни Андрій мав понад 500 годин нальоту. З його борту застосовувалися протирадіолокаційні ракети HARM та високоточні бомби JDAM-ER. Майстерність «Джуса» була високою, він міг уражати такі невеликі цілі як розвідувальний дрон «Орлан», який на фоні МіГ-29 здається мікроскопічним.
Закриту труну 30-річного «Джуса» огорнули українським прапором. Поруч стояла мати Героя — Лілія та кохана Меланія. Багато людей підходили до них зі словами співчуття, подяки за сина; за те, що був відданий Батьківщині та робив усе можливе від себе, щоби Україну захищали F-16.
Попрощатись із легендарним пілотом прийшли сотні людей, зокрема й речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат, відомий волонтер Сергій Притула, активіст і волонтер Сергій Стерненко та інші.
Генерал-лейтенант Микола Олещук у своєму прощальному слові наголосив: «Джус» буде завжди з командою в строю та допомагатиме побратимам закінчити війну на нашу користь. Говорити ці слова командиру було важко.
Генерал-лейтенант Микола Олещук. Фото: Даша Гришина
«Він легенда. Він бачив майбутнє Повітряних сил. Андрій доніс усьому світу, що Україні потрібен літак F-16. На жаль, трішки не дочекався, залишилося досить мало. Наші пілоти вже вирушили на навчання. Я абсолютно згоден з матір’ю, краще б він поїхав навчитися за кордоном. Мрії його здійсняться. Льотчики не вмирають, вони йдуть у небо. Є збірний образ „Привида Києва“. І Андрій був його частиною. Йому вдалось захистити небо нашої землі та вбити ворога. Залишилось зовсім трішки…» — промовив Микола Олещук.
Пізніше командир окремо поспілкувався з матірʼю військового. Він їй віч-на-віч сказав, що свого часу її син знайшов потрібні слова, щоби літак F-16 прибув до України. Нащо мати, пані Лілія, відповіла: «Ви мені пообіцяйте, що я в першому літаку зроблю коло! Я піднімуся замість нього!».
Пані Лілія. Фото: Даша Гришина
Журналістам пані Лілія згадала, як 24 лютого Андрій набрав матір та повідомив, що йде захищати Васильків.
«А після деокупації Київщини він знову сів за штурвал літака. Андрій підтримував тонус на початку війни, коли в людей був занепад. Тоді ж зʼявився і «Привид Києва»… Андрій дуже любив Київ, хотів тут жити: ми вже майже вирішили, що купимо в столиці квартиру.
Він вірив в перемогу, робив усе, щоби нам передали F-16. Тепер його справу продовжать побратима», — сказала мати Андрія Пільщикова.
Юрій Ігнат наголосив, що вони зроблять все, щоби українські пілоти літали цим винищувачем та були схожі на легендарного «Джуса».
Юрій Ігнат. Фото: Даша Гришина
«Він приклад для всіх. Це людина, яка дійсно прагнула західних реформ у нашому суспільстві. Власне американську традицію вшанування загиблих пілотів вже впровадили — спалювання фортепіано.
На інструменті пишуть позивний льотчика, бортовий номер літака. І коли людина грає на ньому, душа льотчика здіймається в політ. Коли облитий керосином, авіаційним гасом музичний інструмент палає, пілоти можуть висловитись та сказати, ким він був для нас», — прокоментував Ігнат журналістам.
За життя Андрій Пільщиков здобув низку державних та відомчих нагород. А відсьогодні, 28 серпня, капітану з позивним «Джус» надали звання майора. Посмертно.
Тим часом у Києві масово приносять квіти та свічки на Межигірську, 5, до муралу «Привид Києва» на Подолі. У такий спосіб люди вшановують пам’ять загиблого українського пілота.
Вічна памʼять! Герої не вмирають!
Як повідомляв «Вечірній Київ», день тому, 28 серпня, у столиці попрощались із загиблим на війні командиром загону «Південь» УДА у складі 28-ої ОМБр та з депутатом Київради від фракції «Європейська солідарність» Сергієм Ільницьким.
Від ранку до Михайлівського Золотоверхого собору сходилися сотні людей. Труна з тілом полковника була відкритою. Люди один за одним підходили із квітами та ставали на коліна.
Даша ГРИШИНА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
