«Писання золотої вічності»: Як поезія Джека Керуака зазвучала українською
Видавництво «П’яний корабель» презентує український переклад поетичної збірки Джека Керуака «Писання золотої вічності». Над перекладом працювала команда VERBація: Таня Родіонова, Юлія Дідоха та Вероніка Ядуха. Перекладачки поділилися своїми враженнями від процесу та особливостями поезії Керуака.
Джек Керуак найчастіше асоціюється з культовим романом «В дорозі» та образом вільнолюбного письменника біт-покоління. Однак його поезія, яка донедавна майже не існувала в українському перекладі, становить окремий, не менш захопливий пласт творчості. Перекладацька група VERBація, яка раніше працювала над поезіями Аллена Ґінзберґа, Лоренса Ферлінґетті та інших бітників, побачила в пропозиції видати Керуака «цікаву пригоду».
«Я Джек Керуак, письменник: здоровань, красень, інтелектуал Джек Керуак… Я егоїст, я недбалець, я слабак, я боягуз», — так автор описує себе у вірші «Жовтень на Землі Залізниць». І справді, ця збірка — це про самого Джека, про поета, який не боїться показувати свою багатогранність: від грайливості та гумору до глибокої задумливості.
У збірці багато уваги приділено буддистській філософії, якою захоплювався Керуак, будучи вихованцем католицької родини. Споглядальний спокій, буддистські образи — усе це присутнє в його віршах. Хоча в часи війни сприймати цей «смак життя», де можна відмовитися від обов’язків, буває непросто, перекладачки зізнаються, що саме до такого омріяного буття прагнеться.
«Як перекладацька група ми працюємо над текстами колективно, а значить, що кожен народжений переклад — спільний. Просто хтось починає цю розмову, а інші підхоплюють. Тут було чимало розмов, чимало дискусій і суперечок.»
Керуак часто відчував, що звичайної англійської мови йому замало, аби зафіксувати певні досвіди чи переживання. Тому він вигадував нові слова, які, однак, не були схожі на інтелектуальні ігри, а радше звучали як перші спроби назвати щось неіснуюче, що мова ще не встигла осягнути.
Сам Керуак порівнював письмо з джазом. Його поезія, подібно до джазової імпровізації, може раптово змінювати напрямок, перериватися, а нові слова з’являються, коли старі вже не працюють. Це створює відчуття живої, динамічної мови, яка народжується в момент спостереження.
Процес перекладу був сповнений пошуку впізнаваних образів, але Керуак постійно дивував своєю мінливістю: від роздумів про амбіції та Будду до тем про бажання жінок, природи чи міст. Кожен новий текст вислизав, демонструючи маятникові коливання усвідомлень: від відчуття безкінечності до втоми й усвідомлення.
Керуак намагався знайти слова, що могли б повною мірою висловити його стан, запит чи докір. Фраза «я син своєї матері» — це спроба знайти слова для самоопису, процес без завершення, гра символічних фігур, за якими чути відлуння ніщотності.
У поезії Керуака переплітаються теми старого, сумного, ніщо, втоми, нескінченні монологи. Він часто повертається до описів безмежжя, спустошення, краси, туги, самотності й великих міст, спонукаючи читача слідкувати за його думками, часом усміхаючись.
«Тож для нас перекладати Керуака українською — це весь час намагатися втримати цю хитку рівновагу: між змістом і диханням, між сенсом і звуком. Залишити текстам трохи повітря, трохи джазу, трохи недосконалості, в якій раптом і зʼявляється відчуття чогось справжнього.»
Під час перекладу виникали відкриті питання, але спільні обговорення допомагали знайти «опорний камінець», що завершував образ.
«Думати — це так само як не думати — тож я можу просто не думати більше», — ця фраза з вірша «Як навчитися медитувати» передає відчуття полегшення, яке змінюється новим неспокоєм. Однак, як стверджує Керуак у «Писанні золотої вічності», «все гаразд, коти собі сплять».
Перекладач, як найуважніший читач, у процесі роботи над книжкою ніби «видобував» сенси. Автори радять читати поезію Керуака вдумливо, шукаючи ключі й заглиблюючись у текст. Його поезія не залишить байдужим навіть найлінивішого читача, адже Керуак справді вміє заражати бажанням жити, пізнавати світ і досліджувати власне життя. Адже, як казав Будда в одному з його віршів: «Можливо все».
За матеріалами: chytomo.com